Невідомий курорт «Шматерівка» на Зелем’янці та його господарі.

Ще в ХІХ ст. прибув у ці краї чех Йовжі Шматер.
Був це молодий та енергійний юнак. Сподобались йому не лише чисті води Опору, цілюще гірське повітря та гори, а й красуня з Гребенова, з якою він і пов'язав свою долю. Люди вже не пам’ятають, з якого роду була його дружина, припускають, що з Мусяновичів.

 Йовжі Шматер побудував зручні і красиві пансіонати, запросивши до праці висококваліфікованих лікарів, створив робочі місця для багатьох мешканців Сколе, Гребенова та інших сіл. Тут можна було приймати не тільки лікувальні процедури, але й добре відпочити.

У 1906р. мінеральну воду було проаналізовано в лабораторії Спілки австрійських лікарів-аптекарів у Відні і визнано її високу цінність.

Повторно води Зелем’янки вивчалися у 1926р. доцентом лікарської хімії Львівського університету Генріхом Рубенбауером. Лікувальні заклади були реконструйовані: у них лікували кістково-м’язові та нервові недуги.
Тут була велика бібліотека, тенісні корти, свій оркестр. Щоправда під час Першої світової війни австрійська влада на деякий час реквізувала санаторій перетворивши його на реабілітаційний шпиталь та кліматичний курорт для поранених .Але вже за часів панування Польщі «Шматерівка», як лікувальний курорт знову відродився і приймав на лікування усіх бажаючих.

В сім’ї Шматерів росло четверо дітей - троє синів та одна донька. Йовжі Шматер дав своїм дітям хороше виховання, освіту та патріотичний дух.

Найстарший син - Роман став інженером-землеміром. Професія в ті часи вважалася дуже престижною. Військові дії Першої світової війни перервали його цивільну діяльність, Роман вступив в УГА та став сотником.

Після поразки Австрії, в листопаді 1918 повернувся на Сколівщину Згодом Роман Шматер виїхав в Чехію і там його слід загубився.

Донька Ярослава Шматер - лікар за фахом працювала в лікарні на Дубрівці, де було багато поранених військових. ЇЇ доля після Першої світової війни також невідома.

Найбільшого розквіту «Шматерівка» пережила за часів Польщі. ЇЇ перебрали на себе молодші сини Йовжі Шматера - Володимир та Богдан. Сюди приїжджало все галицьке панство та закордонні аристократи, гостював австрійський принц Фердинанд. Влітку гостям пропонували лікування водою, походи в гори, вечори відпочинку, танці, а взимку тут влаштовували великі мисливські полювання.

1939 рік - у світі знову запахло війною. Щоб уникнути депортації до Сибіру, брати Шматери вийхали за кордон.

Повернувся на Батьківщину лише Богдан. Війна знищила санаторій, рештки розікрали мародери.Тому зайнявся лісовою справою.
Смерть Богдана Шматера була раптова та безглузда - в липні 1944 року біля каси залізничного вокзалу, невідомий вистрелив у нього впритул.

Поховали Богдана Шматера поруч свого батька о. Стефана Михайловича, біля церкви Успіня Богородиці в Славську. Нині тутешні жителі впорядкували могилу і поставили металевий хрест.