Сколівські бескиди

Неподалік міста Сколе у Львівській області є особливе місце, край мальовничих середньогірських ландшафтів, унікальних у Європі дрімучих букових пралісів 170–180-річного віку, крутих схилів і диких звірів, де 1999 року на площі 35 684 га створено національний природний парк НПП «Сколівські Бескиди».

Розташований він у межах гірського масиву Східних Бескидів, які є частиною витягнутого вздовж головної осі Українських Карпат одного із пасом цих гір — Зовнішніх, або Скибових Карпат. Власне, до Східних Бескидів входять гірські ландшафти Верхньодністровських і Сколівських Бескидів. На території останніх розміщено національний парк. Найвищою його гірською вершиною є гора Парашка (1268 м).

Царство казки й краси
Сколівські Бескиди... Щось таємниче і водночас ніжне відчувається в цій назві гірського краю, якого Бог обдарував природою надзвичайної краси і благодаті.

Вишукана естетична цінність бескидських ландшафтів, етнографічна специфіка бойківського краю, гостинність місцевих жителів забезпечують високий рекреаційний потенціал парку. Вікові величні ліси, безмежні панорами гір на тлі неба, численні гірські потоки прозорої води, напоєне медовими пахощами квітів повітря і цілющі мінеральні джерела, смарагдові полонини приваблюють, зачаровують і дають відпочинок. Тут бував Іван Франко, гірські стежки пам'ятають опричників... Це — край талановитих народних умільців, самобутні вироби яких (різьблені дерев'яні речі, вишивки, килими, намиста, кераміка) цінуються далеко за межами Карпат.

Парк приваблює гомінкими гірськими потоками, галасливими водоспадами річки Кам'янки. Відомий також водоспад Гуркало на Малій Річці біля с. Корчин. Перекати трапляються на всіх потоках і річках парку, але особливо мальовничі вони на р. Рибник Майданський, Павловому й Чудиловому потоках.

Цікава будова земної поверхні Сколівських Бескидів, асиметричні геологічні складки-луски (хребти) тут ніби скиби на зораному полі налягають одна на одну, створюючи своєрідний скибовий рельєф (Орівська скиба). У місцях виходу пісковиків поширені скельні утворення, взяті під охорону як геологічні пам'ятки природи. Зсув-урвище на схилі долини р. Рибник Майданський — цікавий пізнавальний об'єкт. Загалом у Бескидах гірські хребти зазвичай мають широкі лагідні гребені. Вершини заокруглені, схили відносно похилі й м'які, що пояснюється мінералогічним складом гірських порід — вони легко піддаються фізичному вивітрюванню. Все це сприяє доступності та зручності Бескидів у їх рекреаційному освоєнні. Особливо зручні гірські схили для гірськолижного туризму (відпочинкового, сімейного).
Класичним прикладом у цьому є гора Тростян, підніжжя якої знаходиться за 2 км від смт Славське Сколівського району. Саме Славське розташоване у живописній долині річок Опір і Славської. Все це у мальовничих Бескидах, недалеко (25 км) до національного природного парку «Сколівські Бескиди».

Гора Тростян — центр гірськолижного спорту і туризму. З висотою 1300 м вона не може змагатися, по довжині гірськолижних трас — із Альпами, але добре витримує конкуренцію за складністю спуску. Так, найважчим є стрімкий центральний схил, який дарує захопливі хвилини спортивних випробувань тим, хто насмілиться спуститись по ньому. Новачкам гірських лиж Тростян запропонує відносно пологий західний і пейзажний північний схил. На горі — п'ять канатних і крісельний підйомники. Ще чотири підйомники — на інших схилах навколо Славська.

У Бескидах зустрічаються кам'яні розсипи, стрімкі урвисті скелі — «греготи», «бескиди» (форми так званого гольцевого скульптурного рельєфу). Назву гір «Бескиди» дехто пов'язує з племенем якихось «бессів», що жили тут, або, за іншою версією, з грецьким словом, що означає «пасовисько, полонина». Можливо, вірогідніше друге... Втім, Бескиди споконвіку були прабатьківщиною української народності — бойків.

І флора, і фауна
Та повернімось до природи цього дивовижного краю. Особливо багате у межах НПП «Сколівські Бескиди» ландшафтне розмаїття. У північній частині парку сформувалися ландшафти крайового низькогір'я. Значну частину парку займають середньогірні розчленовані зворами (яругами) ландшафти із лісами. Для них характерні стрімкість схилів і велика залісненість. Долини потоків мають вигляд мальовничих ущелин. Одна з них — долина Кам'янки — охороняється як геоморфологічна пам'ятка природи.

Ознайомитись з особливостями геоморфологічної будови території національного природного парку зручно на екологічних стежках і маршрутах, прокладених по хребту гори Парашка та по хребту Зелем'янки.

Незвичайна природа «Сколівських Бескидів» з їхнім багатющим біотичним різноманіттям, яке тут різнобарв'я рослин, занесених до Червоної книги України. Таких тут понад 50 видів.

...Ранньої весни з-під снігу з'являються суцільні фіолетові килими з квітів шафрана Гейфеля, трохи пізніше зацвітають підсніжник білосніжний чи звичайний, білоцвіт весняний... У травні в Бескидах цвітуть орхідеї — билинець довгорогий, чи комарниковий, зозулинець салеповий, пальчатокорінник травневий. Наприкінці весни зацвітає цибуля ведмежа (черемша), тендітна і приваблива лунарія оживаюча зі світло-ліловими, білими або фіолетовими квіточками, а також отруйна (!), з родини пасльонових, скополія карніолійська.
Улітку зір милує арніка гірська, астранція велика, любка дволиста, лілія лісова, зозулині сльози серцелисті... У темнохвойних лісах росте баранець звичайний. Восени на луках з'являються лілові квіти пізньоцвіту осіннього... всі ці рослини занесено до Червоної книги.
Різноманітний і видовий склад фауни. Тут можна натрапити на оленя благородного, кабана дикого, куниць — лісову і кам'яну, ведмедя бурого (у межах національного парку їх аж 24). Із рідкісних видів водиться борсук, горностай, кіт лісовий, рись (виявлено 19 особин). З Біловезької Пущі сюди завезено зубрів, які добре прижилися і дають потомство.

Зазвичай багате пташине царство — тетереви, або тетеруки (з їхнім весняним бурмотінням), рябчик (орябок), дятли зелений і трипалий, шишкар ялиновий, плиска гірська, щеврик гірський, беркут, шуліка рудий, сова сіра, сокіл сапсан, а також занесені до Червоної книги глухар (глушець), підорлик малий, сорокопуд сірий і навіть суто поліський житель лелека чорний.

На околицях парку розташовано традиційні курортні місцевості — Східниця, Сколе, Славське. Особливе значення має суміжне смт Східниця, де знаходиться всеукраїнська дитяча оздоровниця — курорт «Східниця» з великими запасами мінеральних вод типу «Нафтуся».
Крім того, на території парку налічується до 30 мінеральних джерел різної бальнеологічної дії. Джерела лікувальних мінеральних вод відомі в долині річки Рибник Майданський, околиці с. Новий Кропивник, між населеними пунктами Корчин і Верхнє Синевидне. Відпочивальників приймають близько 50 санаторіїв, пансіонатів, баз відпочинку і кемпінгів.

Археологи свідчать...
Для науково-пізнавального туризму інтерес становить городище давньоруського літописного міста-фортеці «Тустань» (X–XIII cт.) на Урицьких скелях (Підгородцівське лісництво), що й нині вражають своєю суворістю і непідступністю. Кабінет Міністрів України (1994 р.) цю історичну місцину оголосив державним історико-культурним заповідником «Тустань».

Тустань — княж-град, наскельне місто-фортеця, яке існувало впродовж півтисячі років (ІХ–ХІІІ ст.).

У ХІІІ ст. через нього проходив історичний шовковий трансконтинентальний шлях — з Китаю в Португалію. Чому? Тустань була одним з основних пунктів торгівлі галицькою сіллю (мінерал galit — кам'яна сіль — від того й топонім західноукраїнського краю «Галичина»). Історичні (писемні) та археологічні дані свідчать — Тустань була митницею.

Завдяки своєрідним археологічним «документам» — численним пазам і врубам, висіченим на скелях у місцях існування дерев'яної забудови, вдалося зробити наукову реконструкцію з достовірністю на 90 відсотків і відтворити п'ятиповерховий житловий комплекс загальною висотою понад 18 м. Усе це свідчить про високий рівень матеріальної культури у ті часи і не лише у великих центрах України-Руси, а й на далеких окраїнах. Архітектурно-археологічними дослідженнями Тустані з 1971 року займається відомий науковець М. Рожко. Власне, вони привели його до відкриття невідомої раніше у слов'янському світі окремої середньовічної наскельної фортифікації.

Через територію національного парку проходять автомобільна і залізнична транспортні артерії міжнародного значення, що робить його економічно перспективним, особливо для іноземних туристів. Зображення трембітаря, що зустрічається по дорозі, немов візитна картка НПП «Сколівські Бескиди».

У межах національного парку і довкола нього розвивається сільський туризм, який дає змогу тутешнім мешканцям отримувати альтернативні прибутки, що значно залежить від чистоти та незайманості місцевої природи. Для ближчого і повнішого ознайомлення з територією національного природного парку «Сколівські Бескиди» можна зробити короткі мандрівки еколого-пізнавальними стежками. Це — своєрідні «світлини» у природу національного парку.

Одним із найцікавіших об'єктів НПП «Сколівські Бескиди» є долина правого допливу річки Опір — річка Кам'янка. Спершу на мосту через Опір відкривається чудова панорама річкової долини. Прямуючи вздовж Кам'янки, виходимо до мальовничого водоспаду. Вище по руслу є ще кілька водограїв. На лівому березі річки — дикі прямовисні скелі, за які чіпляються ялиці та смереки. Все це справляє незабутнє враження, налаштовує на життєвий динамізм, поетичне піднесення та роздуми про земне буття.

Вище водоспаду долина річки розширюється. Тут влаштовано місце для тривалішого відпочинку: можна розпалити багаття, розміститись на нічліг із наметом. Приблизно за півкілометра від водоспаду по стрімкому схилу стежка підіймається до унікального для національного парку природоохоронного об'єкта — Журавлиного урочища. Тут на оліготрофному (бідному на підземне живлення) глибокому сфагновому торфовищі росте тайговий мешканець — «північний виноград» — журавлина болотна. Поруч із нею зростають рідкісні в Бескидах пухівка піхвова, бобівник трилистий, росичка круглолиста, очерет звичайний та ін. В урочищі знаходиться озеро Журавлине (місцева назва — Мертве озеро). Нині спостерігається заростання цього озера як біогеоценозу, що є закономірним процесом його саморозвитку. Під впливом сфагнових мохів, осок, іншої рослинності на озері формується сплавина, що є початковим етапом утворення верхового болота. Такі зміни природних екосистем називаються сукцесіями. Автором учення про них є американець Коулс.

Епілогом до розглянутого можуть стати пророчі слова відомого російського вченого, історико-географа Лева Гумільова: «Усе в природі старіє: тварини і рослини, люди та етноси, культури, ідеї й пам'ятники. І все перетворюючись, відроджується відновленим».

Володимир Гетьман.
Джерело інформації: www.dua.com.ua.